Житомир це не Лондон, не Берлін і навіть не Київ. Сюди не з'їжджаються зірки стріт-арт сцени, щоб зробити стіни міста галереєю під відкритим небом. Проте, в останні роки наше місто стає якоюсь лабораторією унікальних графіті стилів і почерків. І якщо декілька років назад можна було виділити лише одного райтера-каліграфа, то тепер це не так.
Ви вже знайомі з легальними роботами Діми Краба, автора проектів «Житомир у орнаменті» і «Українська абетка міста». Унікальні техніка і бачення, які він удосконалював роками, знайшли відображення в
найбільшому муралі міста «Трісвіт». Далі буде ще більш грандіозніше і досконаліше. Цілком очевидно, що ми можемо сказати: це наш стиль, неповторний.
Але нелегальний малюнок в Житомирі був завжди прісним і нудним. Поки, приблизно рік тому, не стали звертати на себе увагу роботи з підписом "Кугут". На стінах, заборах, силових і телефонних щитках, на інших площинах стали з'являтися чудернацьки пики з підписом.
Хтось був захоплений, хтось сердився на «вандала», хтось проектував на себе і бачив в цьому виклик. І буквально за рік сприйняття змінювалося від здивування до челленджей в Instagram. І цей образ злився з містом, з його фрагментами і нісенітницями, наповнивши їх новим змістом.
Справжнє явище, ємне в лаконічності, дзвінке гостре, але яке не ранить. Незручне, але наповнює стіни якимось суперечливою чарівністю моменту.
Далі слово автору блогу
Нотатки про Житомир.
Именно так я и пытался для вас это снимать, вырывая из контекста, делая из этого сцены сюжета.
Эти линии, выведенные в портреты за секунды или считанные минуты, как будто листы манифеста, которыми оклеили город.
Вам кажется, что так может любой ребёнок? Тогда просто возьмите в руки маркер и лист бумаги и попробуйте это повторить.
Попробуйте создать такой же простой, понятный и узнаваемый образ. И так, чтобы это играло в унисон с квадратными метрами вокруг.
Это как будто глуманат натрия, только для стен. Что было пресным до тошноты, стало ярким.
Всего пять букв и унылое становится авангардом.
Что-то котэ приуныл.
Во второй половине года образ поменялся.
Теперь больше не король.
А человек и третьего подъезда.
Кто-то такой знакомый.
И не очень.
Без этого всё было бы по-другому.
Совсем.
Правда.
На этом снимке последняя работа, что найдена в ушедшем году.
Если в графике были намёки на умения, которые можно было списать на аматорское везение, скрытый талант и экспрессию, то когда я увидел стикеры Кугута — не осталось сомнений. Всё не просто, этот человек профессионал, не любитель.
Оставлю вас наедине с фото, мои комментарии больше не нужны.
Разумеется, что в пост вошла только малая часть работ, которые были найдены и сняты. Спасибо, что смотрели его.