33 роки тому сталася аварія на ЧАЕС: чим зараз живе зона відчуження? ЛОНГРІД
Крім самоселів, частина яких доживає до 100 років, до зони потягнулися вихідці з Донбасу. І це не кажучи вже про десятки тисяч туристів, яких вабить закрита зона. Що відбувається в зоні відчуження і чи може сюди повернутися нормальне життя, повідомляє OBOZREVATEL.
Дерева на дахах і переселенці
За словами сталкера Стаса Польського, який буває в зоні останні вісім років, покинуте місто поступово перетворюється на ліс.
"Там дерева ростуть навіть на дахах будинків, всередині занедбаних будівель. Все більше стає тварин. Ми бачили кабанів, лосів, лисиць, оленів, косуль. Там водяться навіть вовки і дикі коні Пржевальського", — роз'яснює Стас.
Як розповідають деякі мешканці зони, там з'явився навіть бурий ведмідь, явище дуже рідкісне.
А ось людей там все менше. Стас має на увазі самоселів, тих, хто не захотів залишати зону або повернулися туди. Зараз там живе приблизно сто осіб, буває по одному жителю на кожне занедбане село. Хоча раніше самоселів налічувалося приблизно 1200 осіб.
"Ми спілкувалися з цими людьми. Їм нелегко там живеться. Здебільшого це люди похилого віку, є ті, кому вже під 100 років. Існують вони за рахунок городів, садять там картоплю, овочі, тримають тварин, ловлять рибу. Раз на тиждень до них приїздить автомагазин. Це звичайна машина з продуктами. За пенсією їм доводиться їздити на велосипеді або ходити пішки до самого Чорнобиля. А ось із медициною там у них зовсім погано, чорнобильська медсанчастина слабка. Люди вмирають, буває деякий час ніхто про це і не знає. Але їх будинки намагаються перевіряти лісники, поліцейські", — розповідає Стас.
У Чорнобилі вахтовим методом живуть і працюють працівники ЧАЕС. Там є магазини, їдальня, навіть три готелі.
"Насправді там все не так страшно, як здається. У самій зоні життя кипить. Там багато працівників ЧАЕС, лісники, обслуговуючий персонал. У сезон в лісах повно грибників, тих, хто збирає ягоди. Рубають і ліс, але кажуть, що це технічна робота, чистять ліс, прокладають просіки від пожеж", — каже Стас.
До речі, на кордоні із зоною відчуження вже не один рік обживаються переселенці з Донбасу. Кажуть, їх тут десяток сімей. Будинки і нерухомість в напівпокинутих селах продаються за копійки. Для тих, у кого немає коштів на знімання або купівлю нормального житла на мирній території, це теж вихід. Люди живуть у старих хатах, заводять свійських тварин, працюють на городах. Хто зміг, навіть облаштували свій маленький бізнес. Переплавляють метал, який часто потрапляє до них із зони відчуження. Збирають гриби чи ягоди, потім продають.
Серед туристів більше половини іноземці
До Чорнобильської зони давно возять екскурсії. Вони користуються попитом у іноземців, часом жителі Європи спеціально приїздять до нас, щоб побувати у зоні відчуження. Зараз Чорнобильську зону за рік відвідує кілька десятків тисяч туристів, і більше половини з них — іноземці.
Наскільки небезпечна така поїздка? В "Чорнобиль тур" (агентство, яке організовує екскурсії) запевняють, що нічого страшного немає.
"Завдяки тому, що вже минув час, зона постійно очищується, то місця з підвищеним фоном радіації є лише в безпосередній близькості біля АЕС, а також на самій території атомної станції. А рівні радіації, які можуть призвести до променевої хвороби, розташовані безпосередньо всередині саркофага, в укритті, під яким зберігаються розкидані частини реактора", — повідомляють у "Чорнобиль тур".
І уточнюють, що небезпечні ділянки зі слідами радіації туристи перетинають в закритих автобусах швидко. Протягом 10-годинної екскурсії рівень отриманої радіації в кілька разів нижчий, ніж при трансатлантичному перельоті. Також там запевняють, що ймовірність вдихнути радіоактивну порошинку за день-два поїздки дуже мала. Навіть якщо це і станеться, то ця частинка не встигне розпастися в організмі людини, набагато раніше вона буде виведена з нього.
Під час екскурсії туристам показують саркофаг, три уцілілих енергоблоки, турбінний зал і адмінкорпус, Прип'ять. Також по дорозі зупиняються біля місцевого ставка-охолоджувача. Там живуть величезні соми, довжиною метри по два, які спливають на поверхню, коли їм кидають хліб.
За останні роки в зоні збільшилася кількість сталкерів — молодих людей, які проникають сюди нелегально. У них немає мети щось вкрасти, вони вивчають занедбані міста, ночують в наметах у лісі. Щоправда, з ними борються і при затриманні штрафують.
Гриби з радіацією
Що стосується грибів і ягід у чорнобильській зоні, фахівці сумніваються, що їх можна їсти. За словами директора держпідприємства "Чорнобильський спецкомбінат" Сергія Кірєєва, гриби у чорнобильській зоні можуть бути забруднені до рівня радіоактивних відходів.
"Це Полісся, тут грибів море, це знамениті грибні місця. Але ми їх збираємо не для себе, а лише для аналізів. Їх не можна їсти, вони часом забруднені до межі радіоактивних відходів", — каже Кірєєв.
За даними НДІ сільськогосподарської радіології, в минулому році проби грибів навіть у прилеглих до зони районах показували рівень вмісту цезію-137 в два рази вищий за норму. Так, наприклад, в селі Жукин Вишгородського району білі гриби містили 580 Бк/кг за норми 500. А в селі Оране Іванківського району підберезники зібрали в собі цезію вдвічі більше за норму — 1040.
Величезний вміст цезію-137 в польських грибах у селах Жукин (890), Оране (1280, 1980 Бк/кг в різних пробах), а в селі Абрамівка Вишгородкого району аналіз взагалі показав 2520 Бк/кг.
Але така ситуація не лише у прилеглих до зони селах. Вдосталь грибів із цезієм у Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях. Радіація там міститься у білих грибах, маслюках, польських грибах.
Знаходять цезій у картоплі, чорниці, і навіть у молоці корів, які пасуться в Житомирській і Рівненській областях. Фахівці інституту кажуть, що просто корови їли траву, яка росла на забруднених територіях.
Чи повернеться сюди сільське господарство
Сергій Кірєєв сумнівається, що в доступному для огляду майбутньому у Чорнобильську зону можна буде повернути сільськогосподарську або тваринницьку діяльність.
"Щоб рівень цезію або стронцію повернувся до доаварійного рівня, має минути 200-300 років. Але проблема навіть не в цезіі. Забруднення території сталося двома способами, які накладаються один на одний. Перший спосіб — кондиційні випаровування. Це випаровування легколетючих радіонуклідів. Типу як випаровується пара, що потім випадає в осад. Сама зона та інші території були забруднені саме так.
Другий спосіб можливий лише для зони. Це забруднення тонкодисперсним розпорошеним ядерним паливом, так званими гарячими частинками. І радіонукліди трансуранового ряду випали саме в цій зоні. Вони мають досить довгі періоди напіврозпаду. Наприклад, у плутонію період напіврозпаду 24 тисячі років", — пояснює Кірєєв.
У чорнобильській зоні вже проводили експерименти, наприклад, з розведення корів. Тут було кілька досвідчених господарств, корови паслися на луках з різним ступенем забруднення.
"Це стадо корів перевіряли на пожиттєве накопичення радіонуклідів. А також вивчали, чи можна тут вирощувати м'ясних тварин. Виявилося, можна. Але цих бичків і теличок слід вирощувати до певного рівня, а потім приблизно 80-120 днів вони мають жити на чистих кормах, тобто їсти не заражену радіацією траву. Але для будь-якого фермера це накладно", — каже Кірєєв.
До слова, перевіряли, чи можна в зоні вирощувати технічні культури, такі як рапс, соняшник. Лабораторні та польові дослідження довели, що можна. Але витрати на цю продукцію через лабораторні перевірки, заходи безпеки тощо будуть набагато більшими, і фермерам це невигідно.
"Ці поля треба зорати, вони за багато років заросли. А для цього треба розуміти, яким буде пилепідйом, які потрібні заходи щодо захисту тракториста, що буде цим займатися. Поля слід удобрювати. Але щоб продукція була безпечною, необхідно ще з'ясувати, як ці добрива взаємодіятимуть із радіонуклідами, які лежать на поверхні або у глибині ґрунту. Також необхідно з'ясувати в якій частині рослини будуть концентруватися радіонукліди — у стеблі, корені, листках, і після збирання врожаю, що можна залишити на полі. Питань дуже багато", — говорить Кірєєв.
До Чорнобиля їдуть японці і китайці
Чим може стати зона відчуження, так це величезною науковою лабораторією просто неба, де можна спостерігати і вивчати, що відбувається з людьми і природою після ядерної катастрофи. Власне ті, хто цим цікавиться, вже освоюють цю "лабораторію".
"У нас із японцями існує п'ятирічний проект "Фукусіма — Чорнобиль". Вони хочуть зрозуміти, що буде у них на Фукусімі через тридцять років. І що треба робити, щоб уникнути помилок, який позитивний досвід можна запозичити, що дозволить їм вирішити свої питання", — говорить Кірєєв.
У Чорнобилі японці беруть радіаційні змиви з поверхні, вивчають перехід радіонуклідів в аерозолі, міграцію радіонуклідів з підземними водами.
Крім цього, вже третій рік поспіль сюди приїздять китайці. Це оперативний персонал з китайських атомних станцій. Вони цікавляться питаннями радіаційно-дозиметричного контролю.
Також у чорнобильській зоні французькі інвестори збиралися встановлювати сонячні батареї. Щоправда, поки інтерес бізнесу впав.
"Тут є просте пояснення. Чорнобиль це північ України. А на півдні, в Одеській, Миколаївській областях сонячна радіація на 18% більша. Інвестори рахують свої гроші і поки надають пріоритет півдню. Хоча я думаю, що до Чорнобиля інтерес також дійде. Тут хоч і забруднена, але дуже велика територія, є енергетичні мережі", — каже глава Держагентства з управління зоною відчуження Чорнобиль Віталій Петрук.
Тегі: