Отримав важку травму та прикутий до візка: хлопець з села під Житомиром вже два роки не може повернутися додому. ВІДЕО

Мешканець Коростенського хоспісу Павло Башинський два роки поспіль не має можливості повернутися додому у село Кам'янка Житомирського району. Хлопець – сирота і не може обслуговувати себе сам, без сторонньої допомоги, пише "Суспільне".

Павлу Башинському – 22 роки. Його мама померла, коли йому було 18. Батько був ліквідатором. Помер у 2002 році. З 19 років Павло пересувається на візку.
 

"Якось ввечері після роботи я вирішив покупатися, освіжитися з друзями, – розповідає Павло Башинський. – Пірнув у воду, а там було дуже мілко. Навіть боляче не було. Пірнув у воду і одразу ж став нерухомим. Коли я виплив на поверхню, то друзі зрозуміли, що я не можу ворухнутися. Вони мене витягнули, а потім стала стрімко рости температура тіла. Приїхали лікарі, сказали, що вивихнув хребці: четвертий і п'ятий. Крім того, забив праву легеню, вона не працювала. Пів року апарати підтримували моє дихання. Я не міг самостійно дихати, їсти, пити. Нічого. Реабілітологи відмовлялися зі мною працювати, тому що все залежало від дихання. А дихання не було. Було дуже, дуже тяжко".

Майже рік Павло лікувався у лікарнях Житомира і Києва. Домівкою ж для хлопця став Коростенський хоспіс. Він розміщується на базі Коростенської центральної районної лікарні, де у 2020 році відкрили відділення медичної реабілітації.

Завідувач реабілітаційного відділення Коростенської центральної районної лікарні Анатолій Пількевич розповів, що Павло Башинський потрапив до лікарні з діагнозом: спінальна травма шийного відділу хребта, неврологічна симптоматика, параліч кінцівок.
 

"Таких пацієнтів у нас раніше не було, – каже Анатолій Пількевич. – Павло – перший пацієнт з такими травмами".

Директор Коростенського благодійного фонду "Єлеон" Ігор Москалик розповів, що після відновлення самостійного дихання, Павло пройшов півторамісячний курс реабілітації у приватній клініці за гроші волонтерів.
 

"Ми підключилися, – каже Ігор Москалик. – Першу частину грошей зібрали. Пролікували. У минулому році утримання в клініці коштувало 5 тисяч гривень на день. Він досяг там певних результатів, але був змушений повернутися у Коростень для того, щоб очікувати результату нового збору коштів для відновлення реабілітації".

Анатолій Пількевич розповів, що Павло Башинський неодноразово проходив курс лікування і у реабілітаційному відділенні Коростенської центральної районної лікарні.
 

"Із успіхів, яких ми досягли – це відновлення рухових функцій правої кінцівки: плечовий суглоб, ліктьовий, рухи кистю".

Павло тішиться першими результатами лікування.
 

"Я радий, що можу хоча б рукою почухати носа, – каже Павло Башинський. – Радий був би повернутися, звичайно, додому. Але поки не можу цього зробити, бо не можу сам себе обслуговувати. Мрію про одне: встати на ноги та зіграти у м'яча хоча б раз у своєму житті".

Здійснити мрію хлопця та пришвидшити процес його повернення додому може повторний річний курс реабілітації у приватному центрі. Директор благодійного фонду каже, що вони вже збирають гроші для повторного курсу реабілітації Павла.
   

"Ми намагаємося зібрати гроші, але поки що не дуже успішно, бо це дуже велика сума, – каже Ігор Москалик. – Зараз там перебування після подорожчання виходить до 7 тисяч гривень на день, а період утримання у реабілітаційному центрі, щоб досягти вагомих результатів, до року. Це 365 днів".