Недалеко від костелу, мешкали мої дідусь та бабуся Гурковські (по сільському Гурківські). Дід Марцін був католик і ходив до цього костелу, свого часу, на служіння. Я, будучи школярем, все літо рибалив на канікулах на цьому ставку. Костел був відчинений, занедбаний і всередині було лише багато листя з дерев і дикого винограду, занесеного вітром. Розповідали що колись там був один з найкращих, по звучанню, органів (наголос на "а"). У війну, на башті, було кулеметне гніздо, туди влучили з танка але башта вистояла, мало того, я памятаю елементи залізних "жалюзів" на вікнах. При будуванні в цемент додавався яєчний білок, мабуть тому і вистояв після пострілу, і тому я памятаю що шви між камінням так і залишилися цілими "трикутними" хоч і покритими мохом. Потім, здається в 90х зявилися поляки (памятаю авто з польськими номерами) і почали відновлювати костел, почали приходити прихожани. Мене вражало те, що у ставку водилися лише дрібні карасі та великі коропи, іншої риби не було, скільки б не запускали. Коли хотів відновити інформацію про своє польське коріння що до отримання польської карти, в облархіві сказали що всі документи згоріли.