Підрозділ, до якого майже не беруть жінок, та й чоловікам влаштовують випробування на межі можливого – це елітні десантно-штурмові війська України. Туди на експеримент вирушила журналістка, йдеться в сюжеті ТСН.
Це був останній день спекотного липня, коли кореспондент і оператор рушили до Житомира, аби пізнати всі радощі та горесті армійського життя. Навчатися бути десантником 34-річну вегетаріанку, котра ніколи не служила в армії, натомість мала сім переломів і 208 стрибків з парашутом, взявся 199-й центр.
Командувач десантно-штурмових військ Михайло Забродський сміявся, коли йому всерйоз поставили питання про те, кого не візьмуть у десантники. "Дебілів", - сказав він.
Вам буде складно. Це десант
Журналістка ТСН – одна з 66 охочих потрапити на навчання вже сьомого за рік набору. Суворі претенденти готуються здавати фізпідготовку, кореспондентці шансів майже не дають: "Вам буде складно. Це десант, усе-таки".
Стометрівка, відтиснутися, прокачати прес і ще бігти кілометр. "Ви маєте здати цей норматив, як перед смертю. Наче більше ви його здавати не будете", - попереджають претендентів. Перша за 14 років дистанція на 100 метрів, окрім представниці ЗМІ дівчат ще троє: Альона з Краматорська вже здала норматив напередодні, житомирські 40-річна Юлія та 27-річна Дарина здають разом.
Усі заробляють бали – кореспондент ТСН повільніша за хлопців, але трохи шустріша за дівчат. На фініші – спрага. Щоб відчути справжній смак води, потрібно потрапити в десантуру.
Але віддихатись нема часу - одразу психологічний тест. Завдання, яке видається простим, але виявляє, хто ви є і чому ви тут – патріот, заробітчанин, воїн чи, може, психопат або суїцидник. Цей психологічний допит триває майже годину, лише після нього можна здійснити мрію – умитися.
Перший обід: на вибір є огірки з часником, салат з капусти, вермішелевий суп, котлета зі свинини, риба запечена, каша гречана, кукурудзяна, хліб, компот, гірчиця і ще й бублички на десерт. Журналіст і оператор ситі та приємно вражені: "Вегетаріанкою бути в навчальному центрі, принаймні в десанутрі, точно можна".
Краще за нас немає нікого
Матьорий десантник Юрій Дмитрович смалить поруч і рекламує свої війська – каже, їхній девіз: "Завжди перші!". "Краще за нас немає нікого. Першому, щоби померти – то вам навіть доріжку червону постелять наперед", - каже він.
Тим часом підходять представники "сьомого циклу" навчання. Потенційний десантниці розповідають про дочок – дашиній Оленці 6, Юлиній – вже аж 20. Вона жартує, що можна придивитися собі тут непоганого зятя. "Десантників усі люблять", - каже жінка.
Поки ми теревенимо в холодочку, відбір починає нагадувати талант-шоу. "Ми вимушені сказати ні", - кажуть комусь.
Дебютантів оцінюють за критеріями здоров’я, психотесту та фізпідготовки. Деяким відмовляють як неблагонадійним, хтось набрехав на психотесті, хтось вже посміхається – взяли, ще й похвалили. Із 66 залишаються 44.
Перші сльози - Дашини. Вона хотіла бути кухарем, але, виявилося, не має спеціалізованої освіти. У Юлі "двійка" з фізпідготовки, їй пропонують підтягнути фізо і спробувати знову.
Журналістці кажуть два "так" і одне "ні": пройдено психологію та здоров’я, не дотягує за спортивною формою. Але ж не на контракт – навчання триватиме! Як саме – дивіться у циклі сюжетів протягом тижня.