Як у лісі під Житомиром знімають український серіал «Слов'яни». ЛОНГРІД

У 2019 році держава виділила 1 мільярд гривень на кіноіндустрію. Йдеться не лише про виробництво фільмів, але й про створення серіалів, які, за словами міністра культури Євгена Нищука, повинні реформувати український телевізійний контент.

Один із таких проєктів — українсько-словацький серіал «Слов'яни» на основі слов'янської міфології. Він став переможцем конкурсного відбору Мінкульту в 2018 році. Загальний бюджет проєкту — 3,6 мільйона євро, з них майже мільйон євро дала держава. 

Кореспондентка theБабеля Роксана Рублевська побувала на зйомках у житомирському лісі та розповідає про те, як знімають перший український фентезі-серіал.

Середина серпня, автобус везе нас у Житомирську область, на знімальний майданчик серіалу «Слов'яни». Це словацько-український дванадцятисерійний проєкт у жанрі фентезі про життя двох слов'янських городищ. Шоураннером проєкту став словацький режисер Петер Бебʼяк. Це не перша його співпраця з українськими кінематографістами — у 2017 році Бебʼяк уже зняв фільм «Межа» за підтримки Держкіно.

З житомирського автовокзалу нас забирає мікроавтобус. Двадцять хвилин їдемо трасою, звертаємо на путівець і зупиняємося на галявині неподалік від села Тригір'я. Там побудували слов'янське городище. Одразу під'їжджає позашляховик, з якого виходить чоловік. Це художник-постановник проєкту Павло Ярмусевич. Він починає розповідати про декорації. Каже, щоб знайти локацію для серіалу, об'їздили всю Україну. За сценарієм, дія відбувається на Прикарпатті, але привезти туди групу та знімальне обладнання виявилося важко і дуже витратно. Події серіалу відбуваються в двох слов'янських поселеннях з вигаданими назвами Фурнау і Великий стіл. Їх треба було побудувати неподалік одне від одного. Крім того, за сценарієм поруч мають розташовуватись річка, ліс, болото і скелі. Усе це знайшли на околицях сіл Тригір'я і Дениші Житомирської області.


Перед нами — Фурнау, реконструкція слов'янського поселення кінця VI століття. Сьогодні знімають сцену в лісі, тому городище пустує, пояснює Павло. Це поселення складається з 30 невеликих дерев'яних будівель. Землянки із дахами до підлоги, торгові прилавки, загони для худоби, кузня, гончарня, язичницький ідол і головні ворота городища. Ярмусевич розповідає, що житла словʼяни завжди ставили біля річок. Це були глибокі землянки із глиняною підлогою і дерев'яними стінами. Схили даху торкалися землі. Вікон не було. Площа житла — від 12 до 20 квадратних метрів. По периметру поселення обносили частоколом: так слов'яни захищалися від хижаків і нападу ворогів.


Павло запрошує нас у найвищу і найбільшу землянку — «дворану». Тут за сценарієм живе старійшина поселення, а місцеві жителі збираються на раду. Усередині холодно, як у підвалі. У дворані стоїть масивний дерев'яний стілець з підлокітниками, який віддалено нагадує трон. Під стінами по периметру — лави, посеред приміщення місце для багаття. Павло називає його «вогнище». У глибині стоїть піч без комина, купіль, ліжка, дерев'яні полиці для посуду і свічок. Дворана, як і інші будинки, зроблена з сосни. Інтер'єр є тільки у двох землянках, інші служать фоном.


Усе поселення 100 осіб побудували за 60 днів. Працювали у дві зміни, щоб устигнути до початку зйомок. Демонтувати декорації після зйомок не планують. Залишать як місцеву визначну пам'ятку. У вихідні сюди приїздять екскурсійні автобуси і привозять понад 50 туристів за раз. Усі споруди прикрашені древніми символами. Слов'яни вірили, що вони відлякують від поселення злих духів.

Павло везе нас на другу локацію — слов'янське городище Великий стіл. Сьогодні там теж порожньо. Стіл розташований за 10 хвилин їзди від Фурнау, біля гірської річки, у скелі. Тут побудували 15 землянок. Дворана старійшини стоїть просто на річці. Павло каже, що наприкінці VI століття словʼяни не вміли будувати споруди на воді, але художники пішли за естетикою, а не за історичною правдою.


В «Американських богах» сценаристи використовували персонажів зі слов'янської міфології — Чорнобога і сестер Зір. У 2019 році Netflix покаже серіал «Відьмак» з елементами слов'янської міфології. Креативна продюсерка серіалу «Слов'яни» Олена Бобровська вважає, що моду на слов'янське фентезі потрібно підтримувати, і Україна в цьому зацікавлена.

«Слов'яни» — нетиповий серіал для України. По-перше, фентезі на основі слов'янського фольклору і міфів у нас іще ніхто не знімав. По-друге, основна мова продакшену — англійська. Нею ведеться вся документація. На майданчику актори розмовляють словацькою та українською.



Усі подробиці сюжету сценаристи поки не розкривають. Загалом історія така: юна травниця Драга хоче врятувати брата, який перетворився на оленя. Одного разу олень приводить її до пораненого незнайомця, який нічого не пам'ятає. Завдяки своїм здібностям Драга рятує чужинця. Разом вони намагаються з'ясувати, хто він, але чим більше дізнаються, тим більше загроз нависає над усіма жителями слов'янського городища Великий стіл.



Словацький сценарист Йозеф Колеяк обіцяє показати в серіалі життя слов'янського поселення протягом одного року. Обряд посвячення, свята, страти, ритуали, в тому числі і спілкування з іншими світами. Буде багато бойових сцен і спецефектів. Проєкт «Слов'яни» став одним із переможців конкурсного відбору Міністерства культури України в 2018 році. Йому дали близько мільйона євро державного фінансування. Загальний бюджет проєкту — 3,6 мільйона євро. Витрати навпіл розділили Україна і Словаччина. П'ятдесят відсотків дала «Медійна група європейського партнерства», решту — словацька компанія Wandal Production s. r. o. і TV JOJ.


Павло відвозить нас до лісу, де просто зараз знімають одну зі сцен. Автомобіль зупиняється на асфальтівці біля узлісся. Там стоять машини з обладнанням та реквізитом, під тентами — столи та кейтерінг. Актори і знімальна група закінчують обідати.

Головну роль травниці Драги виконує 17-річна актриса Поліна Носихіна. Драга — єдиний персонаж, який взаємодіє з усіма іншими героями. Поля каже, що найважче було звикнути до зйомок двома мовами: українською та словацькою. У проєкт «Слов'яни» Носихіна потрапила випадково. Кастинг-менеджер Алла Самойленко написала їй повідомлення, яке Поля прочитала в день акторських проб, бо не працював телефон.

 



У перший же місяць зйомок Полю вигнали з Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені Карпенка-Карого, та вона не зневірилася. Каже, в її професії важлива практика. Теорію завжди можна наздогнати. Зі словацькою командою їй подобається працювати більше, ніж з українською. Актори «живуть» у кадрі та ретельно готуються до кожного знімального дня. Для Поліни проєкт «Слов'яни» — виклик. Ніколи раніше вона не знімалася кілька місяців поспіль далеко від Києва. Група живе в житомирських готелях і багато часу проводить разом.
 
У фургоні, куди я приходжу зарядити телефон, сидить партнер Поліни на майданчику — актор Макар Тихомиров. Він грає Бело, приятеля травниці Драги. За сценарієм він повинен проходити язичницький ритуал ініціації, коли хлопець стає чоловіком. Макар уже брав участь у словацькому проєкті «Межа», тому добре знайомий зі знімальною групою словаків. Тут, на майданчику, він почав вчити словацьку і зараз розуміє майже все без перекладача.

Генеральних продюсерів Андрія Єрмака і Ванди Адамік-Грицової сьогодні на майданчику немає. З нами знайомиться лінійний продюсер проєкту Анастасія Юрченко. Її завдання — організовувати знімальний процес. На майданчику весь час виникають якісь труднощі. Потрібно забезпечувати групу всім необхідним, стежити за календарно-постановочним планом і вирішувати проблеми синхронно з їхньою появою. Наприклад, одного разу блискавка вдарила в дерево і воно впало. Замість листяної крони вгорі утворилася величезна діра. Насті довелося допомагати оператору виставляти кадр і світло зовсім по-іншому.



У масовці беруть участь жителі найближчих сіл та Житомира. Їх теж гримують, видають костюми, а знімальні години оплачують. Костюми сусідніх слов'янських поселень відрізняються, але не кардинально. Переважно візерунками на одязі й аксесуарами. Знайти музейні зразки художникам не вдалося, тому довелося фантазувати, спираючись на історичні довідки. Велику увагу художниця з костюмів Катерина Вітвіцька приділяла прикрасам. Щодо реквізиту для боїв консультувалися з реконструктором Максимом Рогом.

Продюсер каже, що підхід до проєкту у групи кіношний, а не серіальний. Немає довгих сцен, планів і затягнутих діалогів. Оператори знімають на три камери Alexa. Є три режисери: два словацьких — Петер Бебʼяк і Міхал Блашко, і один українець — Сергій Санін. Зараз до проєкту приєднується четвертий режисер, українець Олег Стахурський. Бачення стилістики та оптики в усіх зійшлося ще на етапі розробки проєкту.


Проект «Слов'яни» — не чисте фентезі. Це історико-пригодницький серіал. Дія відбувається в переломний момент, коли слов'яни об'єднуються і вперше дають відсіч варварам.

Через лісові хащі Настя веде нас на майданчик. У хвойному ліску на березі річки поставили жертовник. На пагорбах лежать актори масовки. Переважно це бабусі та дідусі, мешканці найближчих сіл. На них — сірі лляні костюми, тому вся ця картина нагадує секту.

Сьогодні словацький режисер Міхал Блашко весь день знімає тут сцену страти. З різних ракурсів і на три камери. У кадрі присутні одразу багато акторів. На майданчику — тиша. Скільки б дублів не просив режисер — усі покірно виконують його завдання.



У цій сцені місцевий жрець Чарад (актор Душан Цінкота) виконує обряд жертвопринесення. Він стоїть спиною до камери, у чорній мантії. Перед ним — великий пень, на якому головою лежить рудоволоса дівчина. Усі жителі Великого столу мовчки спостерігають за подіями. Чарад піднімає руки і словацькою звертається до богів. Коваль (актор Анди Гриц) лякається його слів і опускає сокиру на землю. Тоді Чарад дістає ритуальний ніж і сам виконує обряд жертвопринесення — перерізає дівчині горло.
 
Сцена відзнята. Знімальна група згортається, ми їдемо назад у Житомир. Дорогою актор розповідає піар-менеджерці Мілі про складнощі акторської професії. Кілька місяців тому його вкусив кліщ, коли знімали сцену в лісі. Тепер у нього хвороба Лайма. Міла запитує, чи це не заразно, і актор запевняє її, що ні. Головне нікому не пересаджувати його печінку.


Прем'єра запланована на 2020 рік.

Текст: Роксана Рублевська
Фото: Іван Чернічкін