В Житомирі з'явиться меморіальна дошка Францу Бржезицькому, який пережив нацистський табір смерті

У Житомирі відкриють меморіальну дошку останньому в’язню концтабору Майданек Францу Карловичу Бржезицькому. Ініціатором встановлення дошки стала громадська організація  «Студентський польський клуб».

Відповідне рішення було прийнято під час засідання виконавчого комітету Житомирської міської ради 20 листопада.

Людина – легенда Франц Карлович Бржезицький – останній в’язень концтабору Майданек – помер в серпні 2017 року у віці 92 років. Урочисте відкриття пам’ятної дошки відбудеться 30 листопада  о 12:00 біля будинку за адресою: Новий бульвар, 7, де проживав житомирянин.

Також у цей день в приміщенні Gnatyuk Art Center (вул. Велика Бердичівська, 20) буде організовано вечір пам’яті Франца Бржезицького (початок о 12:45).

Довідково. Франц Карлович Бржезицький народився 4 вересня 1924 року в місті Житомирі у звичайній польській робочій сім’ї, яка проживала на Мальованці.

У роки сталінських репресій його батька розстріляли (через тривалий час повністю реабілітували), а матір відправили у Сибір на заслання. У 1941-му році, після окупації Житомира німецькими загарбниками, Франек, якому не виповнилося ще й 17 років, разом зі своїми друзями створив підпільну молодіжну антинацистську організацію. Коли в місто прийшли словаки, потоваришував з ними, зв’язав їх з Житомирським підпіллям.

Наприкінці 1942 року хлопця вистежило і схопило гестапо. Після допитів, на яких він нікого не виказав, хоч знав усе керівництво підпілля, був кинутий у камеру смертників. Проте в останній день замінили страту на концтабір смерті «Майданек» (Польща). «Майданек» увійшов в історію нацистської Німеччини як експериментальний концентраційний табір вироблення найбільш раціональних технологій масового знищення людей. Скільки тут було задушено в газових камерах, спалено в крематоріях і у штабелях між колодами дерев ніхто достеменно не знає.

В «Майданек» Франц Карлович потрапив у складі житомирського етапу 13 лютого 1943 року (з 1240 чоловік цього етапу вижили і повернулися додому в Житомир після війни лише семеро). А потім були концтабори Гросс-Розен (Німеччина) і Ляйтмеріц (Чехія). Він пройшов усі кола пекла, вистояти і вижити в нелюдських умовах йому допомогли незламний характер, ідейні переконання, взаємодопомога товаришів і глибока віра в Бога.

Після визволення з концтабору, був призваний в армію. А після війни Франц Бржезицький, радянський підпільник, який і у Майданеку продовжив боротьбу з ненависним ворогом як підпільник польської Армії Крайової, був заарештований СМЕРШем, але втік з тюрми.

Чотири роки нелегально жив в Житомирі, проте, зрештою, був знову заарештований і без будь-якого суду отримав десять років таборів. Потрапив за колючий дріт ГУЛАГа – в Омський табір для політв’язнів, де перебував більше п’яти років. Після смерті Сталіна подав заяву на реабілітацію і був реабілітований, бо провини ніякої ж не мав. Приїхав в Житомир. Професій мав багато, тож знайти роботу у місті складності не було. Очолив бригаду будівельників, користувався великим авторитетом. Про себе намагався не розповідати, проте про нього знали і запрошували на різні зустрічі.