"Мені пропонують зробити КТГ, якщо воно в нормі, мене відпустять ще додому, але з умовою, що через тиждень я обов'язково вже лягаю в стаціонар, у відділення патології. Роблять мені КТГ – бал 10 із 10. Це означає дуже гарний результат і мене зі спокійною душею відпускають додому", – розповідає дівчина.
"Направляла на різні аналізи, на УЗД, ранкові огляди – все у мене протікає ідеально. І тут їй приходить у голову думка, що мені поставили неправильний термін. Збирають перший консиліум лікарів, дивляться мене на кріслі, відповідь: шийка закрита і не готова до пологів абсолютно, значить дійсно неправильний термін", – пише дівчина.
"Я в паніці, прошу зібрати консиліум лікарів іще раз. Мені кажуть: добре, завтра зберемо. Дивляться мене знову на кріслі, відповідь така сама: шийка закрита, пологи ще не поруч. Всі починають мене відмовляти, мовляв плід не великий, живіт маленький, іще не час. Почекай іще. Сама народиш!" – розповідає Олександра.
"Ранок 16 січня, обхід від заввідділенням. Ти точно зважилася на кесарів? Кажу, так! Ведуть мене в операційну. Роблять мені спинний наркоз, ширма перед очима. Пару хвилин, дістають дитину. Він схлипнув і як задишка, потім ще раз і задишка. Я кажу, чому він не плаче? На що мені відповідають, що там лікар і все під контролем. Я бачу, як його смикають за ручки, одягають кисневу маску і забирають", – пише Олександра.
"Від побаченої картини у мене була істерика. Мій такий маленький хлопчик лежить весь під трубками, голенький. Сам у цьому боксі, я не можу його на руки навіть взяти. Намагаюся з ним говорити, гладити, торкатися, за ручку тримати. Дитині роблять знімок легень і кажуть, що це пневмонія вже, шансів мало. Сиділа над ним півтори години і просто ридала і молилася", – розповідає дівчина.
"І кажуть, що все, ми не змогли. Він помер, можете пройти попрощатися. Всі побігли до нього. Істерика просто, це неможливо описати жодними словами. Як? Як так вийшло? Хто винен? Чому всі аналізи і узі були в нормі, чому тягнули час? Мільйон питань і просто біль. Моє серце розірвалося на частини. На наступний день викликали патологоанатома і зробили розтин. Далі вердикт: у нього були вроджені фіброми легень, він би не вижив у будь-якому разі. Синдром Хамена Річчі. Чому спочатку був один діагноз, а зараз інший? Чому рентген легень не показав цих фібром?" – пише Олександра.