Напередодні 34-х роковин з дня аварії на Чорнобильській АЕС правоохоронці Житомирщини розповіли про роботу поліцейських, що охороняють зону відчуження, та про будні місцевих жителів.
Рота патрульної поліції по охороні зони радіоактивного забруднення дислокується у місті Овруч. Загальна протяжність території, що обслуговують поліцейські, складає понад 400 км.
"Основне наше завдання – забезпечення дотримання вимог режиму радіаційної безпеки, попередження розповсюдження радіонуклідів на території, які не зазнали забруднення. А шляхами перенесення невидимої небезпеки залишаються вивезення продуктів лісу (грибів, ягід) та браконьєрство (полювання та рибальство). Також постійно взаємодіємо з прикордонниками, оскільки знаходимось у прикордонній смузі та виконуємо усі інші функції, передбачені Законом Про Національну поліцію України", – розповідає командир роти Сергій Сергійчук.
Сьогодні у складі роти служать 55 поліцейських, діяльність яких організована вахтовим методом двотижневими чергуваннями на 5 контрольно-пропускних постах в Овруцькому та Народицькому районах.
"У самій зоні забруднення мешканців, практично, немає, але довколишні села, хоч і нечисельні, проте щороку їх жителів стає більше. В основному люди старшого віку повертаються туди, де споконвіку жили їх батьки, – розповідає командир взводу Василь Коруд, який уже 14 років служить у підрозділі. – Ця зима видалась тяжкою через відсутність снігу та дощів, а відтак засуха сприяла масштабним пожежам".
Закинуті села, похилені хати і чорні вікна – такі пейзажі проступають крізь густі зарості чагарників. У будинках, де колись жили люди, проросли дерева.
62-річний пан Олександр розповідає, що минулого року восени поховав матір, тож тепер він єдиний мешканець села Малих Кліщів. Сам порається по господарству. Час від часу до нього навідується сестра, яка після аварії переїхала до Коростеня.
"Нормально живу, заходьте до хати, подивіться. Картоплю саджу, буряки, всяку городину. Кури тримаю, кролів. У ліс ходжу", – розповідає чоловік.
Такий нехитрий побут у пана Олександра уже понад три десятиліття. Поряд з його обійстям знаходиться контрольно-пропускний пункт роти поліції.
"З ними і спокійніше, і безпечніше. Коли прошу, допомагають мені", – небагатослівно характеризує сусідство з правоохоронцями чоловік.
Поліцейські ж розповідають, що найчастіші порушення – це бажаючі самовільно потрапити у зону чи то з цікавості, чи то з меркантильних мотивів.
"Нещодавні масштабні пожежі наробили багато лиха, тож нині у місцевих мешканців усі турботи довкола відновлення житла та хоч якогось облаштування побуту, а для нас – нові виклики у виявленні причетних до такого безвідповідального ставлення до природи", – підсумовує командир роти.