02.02.2021 р. близько 20:00 години ми, троє мешканців м. Житомира, рухалися автомобілем марки «OPEL INSIGNIA» (країна реєстрація – Республіка Польща, реєстраційний номер – NE3719H) вулицею Корольова у напрямку місця проживання. За кермом автомобіля знаходився рідний брат власника автомобіля, а переднє місце пасажира займав ще один брат. Автомобіль перебуває на митній території України відповідно до правил тимчасового ввезення транспортного засобу з зобов’язанням вивезення його у встановлені терміни (60 діб) до 01.04.2021 р., про що власник транспортного засобу має відповідне підтвердження (митна декларація).
Звернувши з вулиці Корольова на вулицю Космонавтів (за 300 метрів від місця нашого проживання), ми помітили позаду нашого автомобіля інший автомобіль, який за допомогою світлових спецсигналів синього та червоного кольорів, подавав вимогу зупинки. Цю вимогу ми виконали. До автомобіля з боку водія підійшли дві особи в одязі, схожому на форму працівників НПУ (штани, як нам здалося, були не з комплекту спецодягу поліцейських). Один з чоловіків представився, але дуже тихо і нечітко, нам вдалося лише розібрати щось на кшталт «старший сержант». Інша особа не представилася взагалі.
Особа, що назвала себе «старший сержант» одразу ж почала задавати питання про документи, час в’ізду на територію України тощо. Ми зауважили даній особі, що така інформація знаходиться у відповідних джерелах (базах), де працівники НПУ можуть (повинні) перевірити законність в’їзду/перебування транспортного засобу на території України. В іншому випадку зупинку транспортних засобів з іноземними номерами можна було б проводити щодня на кожному кроці. Далі ми, користуючись своїм законним правом, запитали «старшого сержанта» про причину зупинки нашого авто. У відповідь почули, що автомобіль зупинено на підставі ст. 35 п. 10 Закону України «Про Національну поліцію». На наше прохання оголосити зміст даного пункту «інспектор» почав цитувати текст, який ніяк не відповідав змісту даного пункту вказаної статті.
Незнання законів, тим більше тих, які застосовуються працівниками НПУ під час виконання службових обов’язків, викликало у нас неабиякі підозри і занепокоєння. Тим більше, що події відбувалися у темну пору доби на безлюдній вулиці. На нашу законну вимогу пред’явити службові посвідчення особи відповіли відмовою. Це ще більше посилило наше занепокоєння і підозру щодо законності дій даних осіб та їх юридичного статусу. Ми троє одразу почали дзвонити на номери екстреного виклику поліції, з метою отримати допомогу правоохоронних органів. Під час очікування вищезазначені особи постійно впритул підходили до автомобіля, висували вимоги, цитували статті, при цьому їх поведінка була різко провокаційною: світили ліхтарями в обличчя, здійснювали спроби дістатися через бокове скло до середини салону автомобіля тощо.
В цей час до нас зателефонував представник поліції, але користі з того було мало. Ми ще раз через систему гучного зв’язку автомобіля мусили пояснити, що зупинка нашого авто на підставі п. 10 ст. 35 є незаконною. Зрозумівши це, представник поліції, який вийшов з нами на зв’язок, перейшов на інші статті, намагаючись нас заплутати і повідомив таке: «Норма закону не передбачає виявлення чи була зупинка законною». Таким чином, конкретної допомоги від співробітника поліції ми не отримали. Він попросив нас з’ясувати прізвища осіб, які нас зупинили, і тільки тоді останні врешті назвали свої прізвища. Наголошуємо, ми через вікно передавали їм прохання представника поліції. Розмова на цьому завершилася, але що робити далі нам ніхто так і не повідомив.
Ми дзвонили до правоохоронних органів знову і знову, однак безрезультатно. Ми втомилися і хотіли додому, але «працівники поліції» висунули нам нове звинувачення у тому, що водій знаходиться у стані алкогольного сп’яніння. Підставою для такого звинувачення стали не ознаки, передбачені законом, а почутий з салону запах алкоголю. Зауважуємо, що в автомобілі використовується зимовий засіб (рідина) для склоомивачів, виготовлений на основі спиртів. В той же час почалися зупинки інших транспортних засобів, таких же безпідставних, як і наша, але ймовірно з метою залучення водіїв цих транспортних засобів у якості свідків для незрозумілих процесуальних дій. Також черговим звинуваченням став непристебнутий ремінь безпеки. І нам довелося знову пояснювати інспекторам правила дорожнього руху, згідно яких цей засіб використовується виключно під час руху транспортного засобу. Ми знову почали дзвонити про допомогу і знову безрезультатно, чекання в автомобілі вже тривало більше 30 хвилин.
Намагаючись швидше позбутися цієї незрозумілої ситуації ми запропонували поліціянтам принести вибачення за безпідставну зупинку транспортного засобу, але у відповідь отримали сміх і погрози, що зараз кудись поїдемо. Ситуація ставала загрозливою. Поліцейські поводили себе агресивно і у нас знову виникла підозра, що вони переслідують щодо нас корисливу мету – заволодіти нашим майном (авто). Вичерпавши усі варіанти одержати допомогу від місцевої поліції, ми змушені були звернутися до ДБР. У розмові із співробітником ДБР з’ясувалося, що в даній ситуації крім нас самих ніхто нам не допоможе.
Відчуваючи загрозу своєму життю, здоров’ю і майну (авто) ми вирішили використати законний спосіб – їхати до місця проживання, у добре освітлений і людний двір, в надії отримати захист та підтримку у своїх співгромадян (родичів, сусідів, друзів). Автомобіль почав рух плавно без значного прискорення і тут ми відчули щось страшне: особи, які незаконно нас зупинили, почали наносити удари по автомобілю руками і ногами. Били так, що здригався кузов вагою близько 2-ох тон. Це підтвердило наше попереднє занепокоєння щодо власного життя та здоров’я.
Ми приїхали до будинку, де проживаємо і хотіли негайно повідомити телефоном поліцію про ситуацію, яка склалася. Але це виявилося непотрібним. Слідом за нами до будинку під’іхало більше 5 машин, вщент заповнених поліцейськими. Нагадую, протягом більш ніж 40 хвилин нашого очікування на дорозі і закликів про допомогу, до нас не приїхав ніхто. Рятувати було нікому. А от у двір приїхала ціла рота. Наша спроба вийти з власного автомобіля почалася із заламування рук за спину пасажиру, який був на передньому сидінні, однією із вищезгаданих осіб. При цьому особа не могла повідомити за який злочин і на якій підставі відбувається затримання. До речі, лише на вимогу нашої матері вони, нарешті, надали свої службові посвідчення у розгорнутому вигляді. Потім приїхав слідчо-оперативний екіпаж, який зачинився у поліцейському автомобілі з одним із поліціянтів, що супроводжували нас додому. Що вони там робили – невідомо. Але незабаром приїхала «швидка» і забрала цю особу.
У дворі стояв такий гамір від неймовірної кількості поліцейських машин і власне самих співробітників поліції, що складалося враження про затримання особливо небезпечних злочинців. Врешті-решт, щоб вирішити найнеобхідніші питання, нам вдалося переконати слідчого у необхідності проведення медичної експертизи водія, яку він пройшов за власний кошт, бо слідчий не спромігся фахово оформити направлення і лікар КНП «ОМСЦ» ЖОР відмовилася проводити експертизу за наданим поліцейським документом. З метою захисту честі та гідності, а також побоючись можливих фальсифікацій та надуманих звинувачень, водій пройшов медичне обстеження на наявність алкоголю та наркотичних засобів в організмі за власний кошт, заплативши при цьому 799,24 грн. Лише після цього у нас трьох взяли пояснення з приводу вищевказаних подій.
Сьогодні, 03.02.2021 р., у ЗМІ з’явилося відео з коментарем про водія, який наїхав на ногу поліцейському. Хоча в уповільненому варіанті видно, як поліцейський навмисне повільно підсовує ногу під колесо автомобіля, при цьому не зважаючи на неодноразове прохання власника авто «відійдіть, будь ласка, від машини» та нехтуючи елементарними правилами безпеки. Це було зроблено зумисно з метою фальсифікації кримінальної справи та звинувачення водія у наїзді на поліцейського.
Повідомляємо, що жодних протиправних дій ми не вчиняли, законів України не порушували. На підтвердження наведених фактів додаю відеоматеріали.