Ярослав Галенко: «Щасливий, що маю змогу грати за Полісся Житомир»

Житомиряни вдало адаптувалися до нового для себе першолігового рівня, а гравцем, який повів їх вперед, став досвідчений форвард Галенко. 7 голів у 17 матчах чемпіонату та кубка України в активі Ярослава – його допомога була дуже суттєвою для Полісся як при завоюванні путівки в Першу лігу, так і після підвищення в класі.

Рубрика «Гра в особах» продовжує знайомити вас із гравцями та їхнім шляхом у футболі. Її черговим героєм став один із провідних гравців Полісся, нападник Ярослав Галенко. Sport Arena він розповів про свій футбольний шлях, складні часи у кар’єрі та про ковток футбольного повітря зараз у Поліссі. За словами Галенка, його команді до снаги поборотися за високі місця у нинішні Першій лізі.

– Ярославе, свою футбольну кар’єру ви починали у Чайці, потім була Оболонь. Що запам’яталося з цього періоду вашого життя?

– Так, я вихованець київського футболу. Спочатку грав за Чайку, яку тренував Олег Царук. За 2,5 роки до випуску зі школи перейшов до розташування Оболоні, до Георгія Матієнка. За дубль Оболоні пограв всього півроку, адже через кризу другу команду розформували.

На жаль, через травму зміг зіграти всього п’ять чи шість матчів. У фізичному плані було складно, адже доводилося грати проти досвідчених гравців. В деяких матчах навіть страшнувато було виходити на поле (посміхається).

– Період виступів за Зірку згадуєте з теплом? Там заклали фундамент дорослого футболу?

– Коли перейшов до команди, то грав у нападі, а також на правому та лівому флангах півзахисту. Ігор Жабченко обирав ту позицію, на якій принесу найбільше користі. У цій команді я виріс як футболіст, адже мав змогу працювати з хорошими тренерами. Можна сказати, що після Києва це був мій другий рідний дім. Зірка для мене є більш рідною, ніж Оболонь. Хочу подякувати всім за ці чудові 4,5 роки. У мене в Кропивницькому багато друзів, по можливості повертаюся до цього міста. Сумно, що воно залишилося без великого футболу.

– Протягом певного періоду часу ви не виступали на професіональному рівні. Можете детальніше розповісти про цей час?

– У 2014 році мене запрошували на збір з Олімпіком, але Микола Федоренко не відпустив. Лише влітку забрав документи і поїхав до розташування донецької команди. На жаль, за тиждень до початку сезону розірвав хрестоподібну зв’язку разом з меніском. Зрозуміло, що зі мною ніхто не підписував контракт.

Був півроку без футболу, поїхав в Крим до дружини. Відновлювався від травми в Криму. У 2015 році підписав контракт з Геліосом. Там знову були проблеми зі здоров’ям, зробив ще дві операції. Після Геліоса перейшов до Металіста, але на турецьких зборах відчув проблеми з коліном. Ніяк не міг вийти з цієї чорної полоси, набрати кондиції.

Поїхав у Грузію, але там також не склалося. Дуже складно було у психологічному плані все це пережити. Дякувати Богу, що в Поліссі в мене все чудово, немає проблем зі здоров’ям, можу демонструвати свій найкращий футбол.

– Задоволені тим, що граєте за Полісся?

– Щасливий, що маю змогу грати за цю команду. Житомир поруч із Києвом і для мене це дуже зручно. Керівництво клубу створює всі необхідні умови, Полісся прогресує. Відзначу, що в 30 років відчуваю себе краще ніж в 25. Почав більше слідкувати за собою і у мене немає проблем зі здоров’ям. Зроблю усе необхідне, щоб якомога більше пограти на високому рівні.

– Чи були якісь труднощі під час адаптації у Житомирі? Все ж клуб із традиціями, вболівальники вимогливі, а клуб довго не міг повернутися на футбольну мапу, ще й проблеми зі стадіоном.

– Глобальних проблем не було. Взагалі, гріх жалітися на умови, які створюють для футболістів в Поліссі. Знаю, що навіть у деяких клубах Прем’єр-ліги не організовують харчування для гравців, а у нас таких проблем немає.

– Чи планується покращення інфраструктури?

– Керівництво клубу прагне орендувати базу, щоб мати змогу нею управляти. Знаю, що планується будівництво третього поверху на базі, а також проведення робіт з газоном. Можливо, почнеться будівництво ще одного поля. Поступово Полісся розвивається і це чудово. Цього міжсезоння проводимо збори в Туреччині. Все у нашому клубі на хорошому рівні.

– Зараз ви лідер команди, забиваєте багато м’ячів. Кому та чому завдячуєте таким результатам?

– Насамперед, змінив ставлення до себе, до свого організму. Сильно додав ментально, почав набагато краще розуміти футбол. До того ж, велику роль у моєму прогресі необхідно віддати тренерському штабу Сергія Шищенка. Ці чинники у комплексі допомогли мені демонструвати такі результати.

– Кого з партнерів відчуваєте найкраще?

– Відзначу Андрія Власюка, з яким пройшли шлях з Другої ліги. Відчуваю його з півслова. Декілька разів забивав після його чудових навісів. В нас з Андрієм утворився футбольний зв’язок.

– Як змінилася команда при Шищенку? Що змінив новий головний тренер у тренувальному процесі?

– Сергій Шищенко прагне, щоб ми контролювали м’яч, грали першим номером. Для мене дуже комфортна така манери гри. Майже всю свою кар’єру виступав у командах, які грали на контратаках. З м’ячем легше грати будь-якому футболісту. Приємно, коли ти диктуєш свої умови супернику, а не навпаки.

Тренер вимагає думати на футбольному полі, бачити епізод на крок уперед. Якщо ти думаєш на полі, то можеш економити фізичні сили.

– За вашими відчуттями, на які результати може претендувати Полісся навесні?

– Вважаю, що Полісся може боротися за місце у п’ятірці. Думаю, що всі в команді прагнуть посісти якомога вище місце. Будемо рухатися крок за кроком. Якщо гратимемо у свій футбол, то результат прийде.

– Ви вже засумували за вболівальниками?

– У Житомирі вірні вболівальники. Щасливий, що вони нарешті матимуть змогу приходити на матчі. Коли у Другій лізі грали на реконструйованій “Спартак-Арені” за заповнених трибун, то це зовсім інша атмосфера. Приємно було знати про проблему зайвого квитка, просили у футболістів. Очікуємо, що на наші матчі приходитимуть якомога більше фанатів Полісся. Зробимо все, щоб радувати їх своєю грою.