Червона зона. Фоторепортаж із лікарні на Житомирщині, де боряться з COVID-19

У місті Овручі, що на Житомирщині, продовжує зростати кількість хворих на COVID-19. Щоденно в Овруцьку міську клінічну лікарню прибувають нові пацієнти. 

Як повідомляють лікарі, станом на 16 березня були завантажені майже 50% ліжкомісць, виділених для хворих на ковід. 

Радіо Свобода побувало в цій лікарні. Деталі у фоторепортажі.

• Медична бригада ще до обіду 16 березня привезла в міську лікарню двох пацієнтів. Фельдшер Сергій каже, що це лише ті пацієнти, які потребують негайної госпіталізації. Роботи вдосталь, на місці доводиться ділити пацієнтів на тих, кому потрібна госпіталізація, та на тих, хто може обійтися без неї.

• За візуальними спостереженнями можна сказати, що більшість пацієнтів – люди, яким за 50 років.

• Хтось одужує, а комусь потрібно додатково дихати киснем, аби підвищити його сатурацію в крові.

• Як запевняють медики, лікування повністю безкоштовне, адже клініка має контракт із Національною службою здоров’я України.

• Медики говорять, що у них щоденне велике навантаження. І лише в лютому цього року мали нагоду дещо розслабитися.

• Та уже на початку березня приріст хворих поновився.

• Нині лікарня готова прийняти 80 хворих на ковід. Саме стільки місць обладнані для надання допомоги при цьому захворюванні в Овруцькій міській лікарні, пояснює її директор Валентина Шубан.

• І нині ж, за словами керівниці цього медзакладу, близько 50% місць зайняті, а щодня прибувають нові пацієнти.

• Лікарі запевняють, що найбільша проблема в тому, що люди нехтують власною безпекою і не дотримуються карантинних обмежень.

• Нині, окрім інфекційного відділення, в лікарні перепрофільований корпус гінекологічного відділення. Там теж розміщують людей із коронавірусом.

• Наразі, запевняють, кисню в лікарні достатньо усім пацієнтам.

• Вікторія Литківська працює в Овручцькій міській лікарні третій рік. Працює лікарем-інфекціоністом. Її завдання – обійти пацієнтів, проконтролювати їхній стан. З початку пандемії щодня бореться за здоров’я людей.

• «Особливо важко було сприймати перші смерті. Слід залишається. В мене були випадки, що були такі пацієнти, за яких настільки хвилювалася, що вночі, вдома, вони мені снилися і я боялася, аби вони не померли» – каже лікарка-інфекціоністка Вікторія Литківська.

• Як і на вхід, так і на вихід із «червоної зони» є місце, де медпрацівники знімають із себе засоби індивідуального захисту. Обробляють все спеціальними розчинами і лише тоді, «чисті», повертаються до іншої поточної роботи.

• Та не на довго, бо невдовзі у приймальний пункт інфекційки привезуть ще одного пацієнта. А згодом – наступного. І здається, що це ніколи не закінчиться.

Мар'ян Кушнір, Радіо Свобода