«Мій 30-річний син хворів на діабет 1-го типу. І в п’ятницю, 14 травня, у нього підвищився рівень ацетону в сечі, з’явилася сильна нудота, підвищилася температура тіла. Тому невістка, його дружина, викликала «швидку». Бригада приїхала, завезла сина на Богунію, але був ургентний день, тому його там не взяли, а повезли у першу міську лікарню. Відправили у ковідне відділення, взяли експрес-аналіз, там усе було чисто, тож відправили у звичайне приймальне відділення. Там провели огляд, сказали, що в нього інфекція сечовивідних шляхів, призначили антибіотики. На вимогу невістки поставити крапельницю, залишити його у відділенні вони відмовили, тож діти, син з дружиною, на таксі приїхали додому. У суботу, 15 травня, сину стало гірше, уже почався кашель, знову підвищилася температура, але у зв’язку з тим, що за рекомендацією сімейного лікаря він приймав содове пиття, рівень ацетону в сечі знизився, рівень цукру в крові також. Підвечір йому сало ще гірше, я порадила невістці викликати «швидку» з метою виключення запалення легень. «Швидка» приїхала, поміряли сатурацію – 94, послухали і сказали, що у легенях усе чисто. Вранці у неділю, 16 травня, син уже почав задихатися, температура не спадала, я порадила знову викликати «швидку». Однак невістці відмовили у направленні бригади. Я вже сама викликала і таки домоглася, щоб «швидка» приїхала. Але вже була критична ситуація. Сина забрали на Богунію, зробили рентгенівський знімок, припускали, що це тромбоемболія, потім зробили УЗД, яка виключила тромбоемболію. Вкінці-кінців, нашого синочка не стало. Припущення у лікаря були різні, аналізи важкі... У понеділок, 17 травня, ми дізнаємося істинний діагноз: «бактеріальна пневмонія». Права частина легень повністю згнила, а лівої – 10%. Тобто, 60% легень були знищені. Виходить, з п’ятниці ніхто не спромігся навіть запропонувати комп’ютерну томографію. Ми спочатку думали це не піднімати, але таких, як ми, може бути безліч», – розповіла жінка.