Верховна Рада 25 січня у першому читанні ухвалила зміни до закону про освіту, які встановлюють відповідальність за продаж рефератів, курсових, дипломних, докторських та інших наукових робіт.
Що змінює цей документ, які його положення та норми діятимуть розповіла в ефірі
Українського радіо одна з ініціаторок документа, народна депутатка Інна Совсун.
Що змінює цей закон та з чим саме будете боротися?
"Заборонити продаж оригінальних академічних текстів. Здавалося б, що це не така велика проблема, але безпосередньо місяць тому суд у Жовкві у Львівській області виправдав викладача, по якому було доведено, що він взяв гроші за те, аби написати частину дипломної роботи своєму студентові", – розповіла депутатка.
"І суд сказав про те, що це є нормальною такою комерційною домовленістю і викладач мав право це зробити. І по факту суд виправдав викладача за таке діяння, хоча звичайно для представників університетської спільноти це є неприйнятно", – зазначила вона.
На що вплинуть зміни до закону?
"Не можна продавати оригінальні тексти. Це дуже складний механізм, бо найчастіше ці домовленості про продаж відбуваються у непрозорий спосіб, який дуже тяжко буває відстежити. Але насамперед це скеровано на те, щоб у правоохоронних органів з'явилася юридична можливість заборонити діяльність цілих компаній, які на цьому спеціалізуються", – зауважила ініціаторка законопроекту.
Вона пояснила, що нині біля закладів освіти є чимало оголошень фірм, які пишуть на замовлення академічні роботи – саме із цим, в першу чергу, будуть боротися правоохоронці.
"В інтернеті це десятки та сотні сайтів, де це вказано як вид діяльності. Коли я працювала у Міносвіти, ми зверталися до правоохоронних органів і казали: “А ви можете, будь ласка, закрити незаконну діяльність таких компаній”.
"А вони відповідали: “Треба спочатку зміни до закону, вкажіть, що це є порушення і тоді ми вже зможемо приходити до цих компаній і казати, що вони здійснюють правопорушення”. Власне на це і скерований цей законопроєкт", – пояснює Совсун.
Який може бути інструмент виявлення порушення?
"Справді, я визнаю, що цей законопроєкт не претендує на те, аби вирішити цю проблему всезагально. Жоден законопроєкт повністю цю проблему вирішити не може", – визанала Свосун.
Вона вважає, що мета в розробці цього законопроєкту була принаймні скоротити кількість таких видів роботи.
"Значно серйозніша проблема – це продаж дисертацій. У випадку із дисертаціями, окрім того, що це підважує академічну мораль, це також і значні видатки із державного бюджету, бо людина, яка захистила куплену дисертацію потім ще отримує надбавки до заробітної плати. Дисертації пишуться так, що в принципі в університеті знають, хто кому написав дисертацію. Це невелика таємниця серед університетської спільноти. Моє сподівання полягає в тому, що коли закон набуде чинності, люди просто будуть боятися вступати в такі домовленості на рівні написання дисертацій", – пояснила вона.
"Коли ми змінимо закон про освіту, треба ще буде змінити кодекс про правопорушення. Це дві різні процедури, це трохи тривалий шлях буде. Але заднім числом факт купівлі довести буде мабуть неможливо. Однак у чому я абсолютно впевнена, що є ж чимало інших підстав, через які можна скасовувати рішення про присудження наукових ступенів. Плагіат тут найпростіший, мабуть, бо він найочевидніший", – зауважила нардепка.
Совсун зауважила, що у законодавстві завжди бути в тій чи іншій формі обмеження чи заборона, на використання плагіату у своїй роботі. Так, у законодавстві до 2014 року воно трохи інакше формулювалось, адже там не вживалось слово “плагіат”, але було чітко написано про заборону текстових запозичень, що по факту і є плагіатом.
"Для студентів відповідальність за плагіат залежить від типу роботи та це частина університетської автономії. Я, коли викладаю, ставлю нуль балів за такі письмові роботи і це означає незалік за курс для студента", – розповіла Совсун.
Як може захиститися студент, коли викладач не вірить, що він написав курсову самостійно?
"У нас діє презумпція невинуватості, якщо ти не можеш довести щось, то ми вважаємо, що студент самостійно написав роботу. Але викладачі завжди мають можливості перевірити, чи людина сама написала роботу, поставивши низку запитань. І це ж стосується дисертацій", – відмітила нардепка.
"Наше завдання як народних депутатів спробувати найбільш болючі питання закрити, насамперед компанії, що на цьому спеціалізуються і заробляють. Якби вдалося вирішити хоча б цю проблему я особисто вже буду задоволена, а решта — це формування академічної культури, не боятися говорити про це, вказувати на ці проблеми", – підсумувала Інна Совсун.