«Здається, що я ще й не жила!» пані Антоніна з Житомирщини розповіла історію свого кохання та як дожити до 100 років

Нещодавно у селі Хижівка Житомирської області довгожителька Антоніна Грищенко відсвяткувала своє сторіччя. За тиждень до її сотого дня народження програма «Ранок з Україною» телеканалу «Україна» випустив сюжет про довге та насичене життя пенсіонерки, а також відкрив секрет довголіття пані Антоніни. 

Свій ранок Антоніна Гаврилівна розпочинає раніше усіх, адже жінка має велике господарство. Спочатку їй потрібно доглянути за коровою та нагодувати пса Тузіка, а вже потім жінка підходить до воріт та вичікує гостей, яких у неї завжди багато. 

Як пише Times.Zt, у довгожительки 7 дітей, 13 онуків, 16 правнуків та 3 праправнуків. До Антоніни часто приїжджають рідні, з якими вона збирається за одним столом, а з тими, кого немає поряд, пенсіонерка спілкується по телефону. Про свій вік жінка згадує вкрай рідко: «Здається, що я ще й не жила». 

Але є речі, про які вона хотіла б забути назавжди: «Те, що я пережила — не дай Боже нікому».  

Антоніна вже чверть століття не може змиритися з втратою чоловіка. Вона пам’ятає усе, і колективізацію, і те, як її батьки опиралися, бо не хотіли йти в колгосп до останнього. Від голодомору родину врятувала корова та пайки, які видавали колгоспникам: «Дякувати Богу, в нашій родині ніхто з голоду не помер». 

Війну вона пам’ятає добре, адже на фронт провела чотирьох братів, з яких повернулося лише двоє. На її очах німці розстріляли голову колгоспу, і ще кількох селян. Але навіть серед цього болю у своєму серці знайшла місце для кохання. 

Антоніна Гаврилівна зустріла кохання свого життя, але не одразу. Вперше жінка покохала у 19 років, але шлюб не вдався. Після народження доньки чоловік одразу почав їй зраджувати, терпіти це вона не стала. Другого чоловіка пані Антоніна не шукала, він просто з’явився якось на Різдво до неї додому. 
 

«Кум прийшов та й каже: Ти кума знаєш, хто це прийшов? Я тобі нареченого привів. Я кажу: Ти мене спитав?», — пригадує жінка. 

Але вийшло так, що як прийшов, так і залишився на довгі роки. Хоча старенька зізнається, що кохання з першого погляду з її Андрієм не сталося. Вона йому казала, як він вже залишився: «Орати я вмію, косити теж, рубати дрова вмію… Мені хазяїн не потрібний». 

Та за роки, що пані Антоніна прожила зі своїм чоловіком Андрієм, її серце розтануло завдяки відданому коханню з боку чоловіка.
 

«Була така тиха, тепла любов. Бабуся у нас така дуже моторна, а дідусь завжди старався допомогти їй, якусь фізичну працю, що мала б зробити бабуся, він брав на себе. Якщо хворіла, то і за дітьми доглядав», — згадує онучка Лариса. 

Вони прожили 49 років у любові та злагоді та народили 6 дітей. Крім того щасливе подружжя підняло на ноги ще 8 дітей загиблого брата пані Антоніни. Та відсвяткувати Золоте весілля їм не судилося. Чоловік Андрій помер після тривалої хвороби. 
 

«Коли він ще був живий, казав, що як доживемо до Золотого весілля, запросимо музику. І він не дожив. Дійсно, що музику запросили. Він помер, то й музика була, і батюшка був», — розповідає старенька, не стримуючи сліз. 

Пережити втрату чоловіка допомогла підтримка родини. Секретом довголіття Антоніна вважає сумлінну працю: «Не треба горілки пити, треба вчасно їсти, попрацював — відпочити».