Юрій Андрухович є автором поезії, прози, есеїв, перекладів та публіцистики, він став знаковою фігурою для української культури та кандидат філологічних наук. Юрій Андрухович також один із засновників культової поетичної групи «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада), та постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають "станіславським феноменом". Представники цього напрямку активно створюють поетику "карнавального" листа. Саме в «Бу-Ба-Бу» Андруховичу закріпили звання «Патріарха».
Зараз письменника називають Патріархом сучасної української літератури. Він пише про актуальні культурно-історичні та суспільно-політичні події з естетичних, мистецьких позицій, що й відрізняє письменницьку публіцистику від саме журналістської, метою якою можна вважати формування громадської думки.
Юрій Андрухович є досить відомою постаттю в сучасній українські публіцистиці. Найчастіше письменник висловлює свої думки в таких формах як колонки-есею, які найкраще дозволяють продемонструвати авторське «я» та суб‘єктивні погляди і оцінки тих чи інших подій. Письменник пише про події або проблми через певну призму власного розуміння, наводячи приклади зі свого життя чи знайомих йому людей. По-друге, його тексти є завжди актуальними.
Публіцистика Юрія Андруховича є окремим видом публіцистичної діяльності яка вдало входить до естетичної системи письменника на одному рівні з художніми творами. У письменника-публіциста, на першому плані його власна громадянська позиція, думка і погляд на життя.
Письменник найчастіше звертається до таких тем як проблема України та Росії, мова, культура, проблеми алкоголізму. Також велика частина текстів про різні життєві ситуації:
Окрім того, є низка текстів, приурочених до певної дати (наприклад, 140-річчя від дня смерті Степана Руданського – «Перший національний порнограф», 2 роки від дня смерті Назара Гончара – «Ліжко його українське») або ж як реакція на ту чи іншу подію (демонтаж пам‘ятної дошки Юрію Шевельову в есеї «Із особливим цинізмом», побиття студентів на Майдані в тексті «Ковзанка», підписання диктаторських законів 16 січня в «1984. 2014?» тощо). Останні есеї зі збірки присвячені подіям на Сході України («Концерт із ведмедем», «Чужі в місті», «Після нього»).
Письменник не лише висловлює свої думки й почуття щодо війни, а намагається знайти якийсь вихід. Найперше, вважає Андрухович, окрім світової підтримки, зброї, санкцій, необхідно відкрито визначити першопричину всіх подій. Він пропонує власний суб‘єктивний погляд на актуальні теми, які вписані в національний та світовий контекст.
Публіцистиці Юрія Андруховича притаманні як літературні (серед яких автобіографічність, інтертекстуальність, експресивність, емоційність, іронічність та широке використання художніх засобів), так і соціокомунікативні риси (актуальність, оперативність, безпосередній вплив на масову свідомість, «державне мислення» та медійність). Твори Андруховича є досить різноманітними та володіють неабияким сенсом, він не боїться написати те, про що думає і бачить, саме тому йому довіряє читач.
Автор: Матвієнко Діана