Специфіка творчості Олександра Ірванця
- збiрок вiршiв «Вогнище на дощi» (1987, пiдоднiєю обкладинкою зi збiркою В.Неборака«Бурштиновий час»), «“Тiнь великого класика”та iншi вiршi» (1991), «Вiршi останнього десяти-лiття. 1991–2001» (2001), «Любiть!.: Вiршi з трьох книг i з-поза них» (2003), «Преамбули iтексти» (2005), «Мiй хрест» (2010);
- драматичних творiв «П’ять п’єс» (2002),п’єс i вiршiв «Лускунчик–2004» (2005). П’єсиО.Ірванця ставили в Нiмеччинi (Штуттарт,Лейпции), в Українi (харкiвськi «Арабески» i київський Театр на лiвому березi) й у Люксембурзi (Казематтентеатр). Їх перекладали нiмецькою, польською, англiйською, французькою iхорватською мовами. Друкували в журналах i окремими виданнями;
- книжки «Очамимря» (повiсть i оповiдан-ня) (2003), роману «Рiвне/Ровно (Стiна)»(2002; 2006; 2010). Прозу перекладено росiйською й бiлоруською мовами;
- спiвавтор книжок «Бу-Ба-Бу. Т.в.о. /.../ри»(1995), «Бу-Ба-Бу. Вибранi твори» (2007), журнального проекту «Крайслер Імперiал» (Четвер.– 1995. – Ч. 6).
Олександр Ірванець один із творців легендарного творчого літоб'єднання "Бурлеск – Балаган – Буфонада" (абр. Бу-Ба-Бу). Лауреат премії Фонду ХеленЩербань-Лапика (США) 1995, Стипендіат Академії ШлессСолітюд (Німеччина) 1995 року. Член журі театрального фестивалю "Боннер Бієнале" 2000 і 2002 років. Та просто людина яка не може стояти осторонь суспільно-політичної ситуації в країні, для нього ця тема є дуже болючою та такою, про яку варто говорити і щось змінювати.
Вiн часто звертається до творчостi iнших митцiв : поетiв, композиторiв, художникiв-це є його особливістю.
Творчість Олександра Ірванця захоплює і дивує своїм глибоким змістом. Проаналізуємо декілька творів письменника: П’яте перо» тут йдеться про те, що найбільше хвилює письменника він описує там повну русифікацію, яка згубно впливає на українців. У творі , чітко простежується позиція автора щодо того, що ми маємо мати свою власну, культуру, державу незалежну від когось, ту яка не копіює чужого, а створює своє. В одному з інших начерків пише«Про кіно і не тільки», він знову говорить про згубні впливи мови наших північних сусідів на українців.
В "Маленькій п’єсі про зраду для однієї актриси" розповідь йде про справжню зраду – не тільки кохання та дружби, але й власного народу, який став розмінною монетою у важкій політичній боротьбі за владу.
У п’єсі "Брехун з литовської площі" продемонстровано лицемірний світ, у якому можна побачити реалії пострадянської історії Найголовнішою думкою у драмі-антиутопії є роздуми автора про долю Батьківщини й свого народу.
"Хвороба Лібенкрафта»" – є третім романом О. Ірванця який викликав неабияку цікавість. В романі роповідається про те, як одного разу похмуре, безрадісне місто охопила якась загадкова хвороба, вірус, який можна було розгледіти через маленькі цяточки на повіках, але жителі індустріального міста настільки налякані загрозою, що кожного інфікованого відразу вбивають.
Новий роман Олександра Ірванця "Харків – 1938"це як альтернатива історії України та можливий шлях до розвитку незалежної Української держави від початку ХХ століття. Саме проУкраїну в Ірванця окремих поем немає, та велика кількість віршів, написані з приводу України (Ірванець не називає свою батьківщину на ім’я). Частіше за все в цих віршах поет не вдається до заклинань.
В Олександра Ірванця, є досить багато текстів національно-патріотичного спрямування, він як і будь-який патріот своєї держави хоче, щоб його країна розцвітала та мужніла. Він вміє не тільки написати, а й донести найголовнішу думку до читача та дати зрозуміти, що він вклав в ці тексти. Його тексти завжди відверті та неповторні.
Автор: Матвієнко Діана