Чи не соромно житомирській владі перед Тарасом Шевченком?

День пам'яті Тараса Шевченка відзначили в Житомирі не тільки покладанням квітів до пам'ятника Кобзарю і читаннями віршів, а й «фокусними талантами» житомирських комунальників.

Саме напередодні 9 березня на перехресті вулиць Великої Бердичівської і Шевченка з'явився сніжної білизни паркан. За цим парканом дивно, як у фокусах Копперфільда, зникла канава, яку розкопали комунальники мало не рік тому.

Всі ці прояви винахідливості копачів-маскувальником були приурочені до Дня пам'яті Тараса Шевченка нашими дуже шановними чиновниками, які не люблять споглядати бруд, вибоїни і канави.

А саме цей бруд, безлад і безгосподарність споглядають всі житомиряни які проїжджають близько двох пам'ятників: Тарасу Шевченку і будинку урочистостей (колишній РАЦС) - історичного пам'ятника архітектури, який був побудований ще в 1903 році і де одружувались тисячі закоханих пар.

Дві сотні житомирян, власники автомобілів, які користуються автостоянкою, розташованою неподалік, змушені доїжджати до неї через канаву і болото, по бордюрах і тротуарах.

Дорога перерита, ремонту не видно кінця й краю. Ймовірно, городянам дивитися на білий паркан було б приємніше, але він зник відразу після покладання квітів чиновниками Кобзареві.

Комунальникам на один день вдалося заховати брудну, перерита вулицю, а як же інші дні?