У Житомирі з кожним роком стає все більше людей, які пересуваються містом зручним та екологічним видом транспорту - велосипедом. Проте, зі сторони міської влади немає майже ніяких кроків у створенні та покращенні велоінфраструктури.
Напередодні
Велодня сайт
Житомир інфо перевірив одну з складових велоінфраструктури міста - велопарковки. Погодився допомогти в цьому велосипедист-любитель Тарас Ділодуб. Вже 4 роки чоловік активно їздить на велосипеді та є учасником житомирського велоруху.
«Класні парковки встановлює міськрада. Вона їх закупила, їх багато, але встановлюються вони тільки біля державних установ, шкіл, дитсадків і так далі. Вони мають найзручнішу та найбезпечнішу П-подібну форму. На мою думку, це найпростіша та найзручніша велопарковка. До того ж, її можна легко розширювати», - розповідає Тарас.
Незручні та небезпечні парковки - ті, на яких велосипеди закріплюються одним колесом, зазначає чоловік. До того ж, ними можна пошкодити двоколісник, особливо якщо в того дискові гальма. Також зловмисники можуть легко відстебнути переднє колесо і вкрасти велик без колеса.
«Ще є не закріплені велопарковки. Одного разу біля магазину «МETRO» працівниця просто підняла й переставила велопарковку. Тобто, таку конструкцію можуть вкрасти разом з велосипедом», - каже чоловік.
Іноді надійніше запаркувати велосипед біля стовпа, дерева чи високої огорожі, ніж на спеціальній велопарковці, - зауважує він і додає: велосипеди крадуть не лише в Житомирі та Україні, а в усьому світі. Щоби уникнути такої халепи в Житомирі, Тарас пересувається на найдешевшому велосипеді та рідко його миє, щоб він привертав менше уваги. А для дальних дистанцій в нього є інший, дорогий двоколісник.
Більшість протестованих парковок у центрі Житомира неідеальні: на них недостатньо місця для паркування кількох велосипедів, деякі розташовані занадто близько до стін, конструкція не дає можливість надійно закріпити велосипед. Одна з парковок проржавіла та практично розвалюється, конструкція інших, хоч і виглядає гарно, може пошкодити фарбу чи частини двоколісника. Також вдалося натрапити на дерев’яну велопарковку, яку можна легко розламати і забрати велик.
Тарас Ділодуб вважає, що не варто чекати, що велоінфраструктура у місті з’явиться сама. Потрібно регулярно звертатися до місцевої влади та намагатися робити якісь нескладні кроки самостійно.