COVID-19 дає поштовх до розвитку громадянської журналістики на Житомирщині

Коли в грудні 2019 року з екранів телевізорів було повідомлено про ще не вивчений вірус COVID-19, який будо виявлено в китайській провінції Ухань, здавалось, що Україну це омине стовідсотково. Але вже в березні 2020 року всю Україну охопила паніка. Саме на Житомирщині зафіксована перша смерть від коронавірусної хвороби COVID-19. Другими в списку хто мав досвід спілкування з осередком страшної інфекції були саме журналісти. 

У сучасному світі очевидець події, який повідомив про подію в соціальній мережі, грає не менш важливу роль, ніж журналіст, який повідомив про нього на сторінках друкованого видання. Практично жодна подія, будь то свято чи катастрофа, мітинг чи карнавал або концерт, не обійдеться без участі громадянських журналістів - звичайних людей зі смартфонами. 

Громадянська журналістика набирає обороти

В цілому громадянська журналістика тільки починає набирати обороти з поширенням серед користувачів та може справді скласти конкуренцію з офіційною журналістською діяльністю, а тут на початку чекає така серйозна та дійсно небезпечна перешкода - коронавірусна хвороба COVID-19. 

Якщо офіційна журналістська діяльність регулюється та охороняється законодавством. То громадянські журналісти повинні працювати нас свій страх та ризик. До того ж однією з перешкод є обмеження, що стосуються заборони відвідувань судових засідань та місцевих рад. Якщо журналістам гарантується державою право на безперешкодне відвідування всіх заходів, з засобами індивідуальної безпеки та з дотриманням дистанції, а обмеження журналістської діяльності карається відповідно до чинного українського законодавства. То громадянські журналісти залишилися наодинці з цією проблемою. Єдина підтримка це власні сили та довіра підписників, які очікують та довіряють своєму громадянському журналісту. 

Перемагає громадянська журналістика у двох позиціях:

• Перше, це те, що пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, а саме її економічні наслідки не вплинули на роботу громадянської журналістики, де громадянські журналісти й так майже звикли до таких умов, де немає підтримки держави. Що навпаки зазнали у звичайній медійній роботі. Це дистанційна робота, скорочення та затримка заробітної плати.
• Друге, це мобільність громадянських журналістів, яким для зняття репортажу необхідний лише мобільний телефон та доступ до мережі Інтернет. І вже за декілька секунд «гаряча» новина все рознеслася по всім паблікам та соціальним мережам. А для зйомки певного репортажу пересічному журналісту необхідна не дешева апаратура та ціла знімальна група. 

В мережі Інтернет з’являється інформація що Житомирська громадянська журналістика вбиває та не дозволяє розвиватися класичному виду журналістики. Але це не так. Професія не вмирає, професія перероджується. Вона набуває трохи інший характер, і це нормально, тому що змінюється технології й взагалі світ навколо. 

На сьогоднішній момент, щоб стати знаменитим в журналістиці, досить мати власний стиль подачі інформації та комп'ютер. Інтернет не вбиває журналістику, навпаки дає можливість талановитим журналістам знайти своє місце в професії. І не лиже професіоналам з дипломом, а і дійсно талановитим людям. Тому можна сказати й так, що ситуація с коронавірусом дала певну можливість розвиватись саме громадянському напрямку журналістики.

Автор: Поруцька Юлія